АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОЕКТУ

Як навчити випускника спеціальної школи для дітей зі зниженим слухом знайти своє місце у соціумі і не загубитися в складному житті сьогодення? Як сформувати достатню мовленнєву компетентність слабочуючих? Як виховати дітей з особливими потребами освіченими і культурними, справжніми патріотами своєї землі? Адже нашому суспільству потрібна вільна, мисляча, активна особистість.

Однак слабочуючі діти позбавлені можливості в повній мірі сприймати оточуючий світ. Однією з причин, що перешкоджає їх успішній соціалізації, є властиві слабочуючим дітям затримка мовного розвитку, недоліки спілкування, зумовлені порушенням діяльності слухового аналізатора. Порушення слуху призводить до того, що усна мова самостійно, без педагогічного втручання не формується. Відсутність повноцінного слуху відбивається і на відображенні оточуючої дійсності. Такі діти позбавлені можливості засвоїти предметно-пізнавальне значення звуку, що веде до непорозуміння змісту слів, виникнення невірних зв»язків, неправильного руху думки, помилкових узагальнень, утруднень засвоєння основ наук. У слабочуючих дітей обмежений словниковий запас. Відмічається недостатнє розуміння зверненого до дитини усного мовлення, а також пимного, як на рівні окремих слів, так і словосполучень, речень, текстів.

Безперечно, навчання мовлення було, є і залишається актуальним завданням спецшколи. Йдеться лише про те, які підходи вважати продуктивнішими: ті, що грунтуються на навчанні мовлення як бази для всього психічного розвитку дитини, чи ті, що пов'язують навчання мовлення з певним достатнім розвитком вищих психічних функцій.

В останні роки в роботі над формуанням мовлення у дитини з вадами слуху використовується інтелектуально-полісенсорний та інтелектуально-комунікативний методи. Пріоритетним у реалізації цих методів є інтенсивне використання та розвиток збереженого природного інтелекту слабочуючих дітей з опорою на полісенсорні механізми сприймання навколишнього середовища як предмету комунікації та усного мовлення не лише слухом, але й усіма іншими збереженими аналізаторами.

На сучасному етапі реформування спеціальної освіти необхідним є докорінне переосмислення парадигми навчання і виховання дітей з розладами слуху, освоєння і запровадження прогресивних педагогічних технологій формування особистості учня, створення умов для самореалізації його внутрішніх якостей. Значного поширення у системі освіти набув метод проектів.

Він сприяє забезпеченню умов для розвитку індивідуальних здібностей слабочуючих школярів, учить творчо мислити та інтелектуально вдосконалюватись. Він орієнтує слабочуючу дитину на самостійну, парну чи групову діяльність, реалізує творчий підхід до вирішення певної проблеми. Проектна технологія допомагає дітям зі зниженим слухом знаходити і аналізувати інформацію, формулювати очікувані результати, оформляти результат спільної творчої діяльності, розвивати мовленнєву компетентність, ініціативність. Така діяльність дозволяє здійснити перехід від "школи пам'яті" до "школи мислення".

Про значення методу проекту влучно сказав М.Фуллан: "Одне з завдань проектів - збагачення життєвого досвіду шляхом організації соціальної роботи учнів, мотивації їх мислення і дії".

Проектна технологія у сучасній педагогічній науці розглядається як особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого і невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання і його осмислення.

Проектна діяльність надає шанс дітям з особливими потребами розбудити, розвинути, реалізувати власні якості, що матимуть суспільну цінність і визнання.

Тому проблема, яку має вирішувати спеціальна школа методом проектів, є актуальною.

ЇХ ДОЛІ І СТЕЖКИ ЧЕРЕЗ ПОЛІССЯ ПРОЛЯГЛИ

Літературно-краєзнавчий проект

Мій рідний край!

О сива давнина,

Як мало ще про тебе знаю!

Та серцем всім минуле притяга,

Я вірю, що тебе пізнаю ...

(П.Суриков)/Files/images/сміівкп.jpg

Завдання проекту

1. Розробка плану роботи проекту

2. Організація та проведення екскурсії в краєзнавчий, обласний, літературний музей, музей В.Короленка.

3. Організація зустрічі з письменниками-земляками.

4. Систематизація та оформлення отриманого матеріалу.

Мета проекту

1. Дослідження літературного краєзнавства на Житомирщині, життя та творчості українських та зарубіжних письменників на Поліссі.

2. Спонукання слабочуючих учнів до читання творів українських та зарубіжних письменників Житомирщини.

3. Розвиток мовленнєвої компетентності дітей зі зниженим слухом як основи їх інтелектуального розвитку та загальної культури.

4. Сприяння поповненню словникового запасу слабочуючих загальновживаною лексикою.

5. Виховання любові до рідного краю, рідного слова.

6. Заохочення учнів до активної участі у роботі шкільних гуртків.

7. Підвищення культури слабочуючих школярів.

8. Розвиток життєвих компетенцій, пізнавальних інтересів.

9. Створення пошукових загонів у класах з метою вивчення життя і літературної творчості письменників-земляків.

Тип проекту: творчий, пошуково-краєзнавчий.

Термін проведення: 6 жовтня - 29 грудня 2009 р.

Учасники проекту –

учні 5-12 класів, вчителька укр.мови та літератури Яскевич Л.В.,

вчителька зарубіжної літератури Тищенко О.Я.

Партнери проекту

Методичну та організаційну підтримку проекту надає методична рада школи, МК вчителів суспільно-гуманітарного циклу. У різних акціях та заходах цього проекту планується участь дітей різновікових категорій.

З метою посилення інформаційного впливу проекту на шкільну громаду планується залучення учнів до випуску заганошкільної газети" На хвилях шкільного життя".

Вважаємо важливим при здійсненні заходів цього проекту підготувати і організувати їх так, щоб всі учні школи відчували себе активними їх учасниками.

Головним принципом, покладеним в ідею проекту, є розвиток ініціативи та співучасті всіх слабочуючих школярів у заходах проекту. При його виконанні широко використовувались комп'ютерні, інтерактивні та інші новітні технології. З метою інформування усього учнівського колективу випускалися інформаційні вісники.

Очікувані результати проекту

В результаті виконання проекту ми сподіваємось на:

- поглиблення знань слабочуючих учнів про літературне краєзнавство Житомирщини, про життя і літературну творчість українських та зарубіжних письменників, доля яких пов'язана з Поліссям;

- розвиток мовленнєвої компетенції слабочуючих школярів;

- створення інфомаційно-матеріальної бази для поширення у школі та за її межами досвіду громадянського виховання дітей зі зниженим слухом;

- забезпечення наступних зв'язків між спеціальним освітнім закладом і обласною Спілкою письменників Житомирщини.

Етапи реалізації проекту

1. Діагностико-концептуальний:

1. Опрацювання літератури з даної проблеми.

2. Розподіл доручень між керівниками та учасниками проекту.

3. Визначення функцій пошукових загонів.

4. Налагодження співпраці з обласним літературним музеєм та музеєм В.Короленка в м.Житомирі.

5. Налагодження співпраці з обласного Спілкою журналістів Житомирщини.

2. Організаційний:

1. Розробка плану роботи над проектом.

2. Організація та проведення екскурсій в краєзнавчий, обласний літературний музей, музей В.Короленка.

3. Організація зустрічі з письменниками-земляками.

4. Систематизація та оформлення отриманого матеріалу.

3. Практичний:

1. Участь у зборі матеріалу до книги з позакласного читання для слабочуючих учнів "Література рідного краю".

2. Створення в кабінеті української мови та літератури куточка "Література письменників-земляків".

3. Екскурсія до музею Б.Тена.

4. Виготовлення літературної газети "В.Короленко і Житомир". Екскурсія до музею В.Короленка.

5. Створення кінострічки "Літературними стежками письменників-земляків".

6. Проведення усного журналу "Моя прекрасна українська мово, найкраща пісня в стоголосі трав..."

7. Заочна подорож "Літературна Житомирщина".

8. Створення творчих доробок учнів.

9. Спецвипуск газети "На хвилях шкільного життя".

ІУ. Підсумковий:/Files/images/кпрвув.jpg

Підсумковий урок «Їх долі і стежки через Полісся рідне пролягли»

Учасники проекту були поділені на групи: краєзнавці, літературознавці, екскурсоводи, письменники, художники.

Кожна група одержала завдання відповідно теми.

· Краєзнавці – збір матеріалу на тему «Літературними стежками Полісся. Екскурс минуле і сучасне рідного краю».

· Екскурсоводи- організація екскурсій в музеї.

· Мовознавці - збір матеріалу до усного журналу «Мій рідний край! О сива давнина…» .

· Літературознавці – організація зустрічей з письменниками –земляками.

· Письменники – збір матеріалу до шкільної газети «На хвилях шкільного життя».

· Художники – творче оформлення стінних газет.

Розв»язуючи проблеми і завдання, які виникали в ході роботи, слабочуючі школярі крок за кроком втілювали проект в життя.

Полісся… Край мавок і лісовиків, край, увінчаний травами і квітами. Земля, захована у розмаїтті зелені лісної. Скільки пісень про тебе, скільки віршів!/Files/images/апчаср.jpg

КОЖНОМУ МИЛА СВОЯ СТОРОНА

Тут народилися і творили письменники, якими буде гордитися не одне покоління. Квітуча поліська земля надихала на творчість Лесю Українку, Максима Рильського, Івана Огієнка. До цієї землі серцем пригорнувся Борис Тен (Микола Васильович Хомичевський).

Відомо, що в Житомирі жив і творив певний час Михайло Коцюбинський, Іван Кочерга, Олександр Довженко, Василь Кучер, Василь Земляк. З Житомирщиною пов’язані імена Михайла Клименка, Миколи і Петра Сингаївських, Василя і Валерія Шевчуків. Приваблювала наша земля і майстрів художнього слова російської, французької, англійської, польської літератури.

Далеко за межами нашої країни відоме село Верхівня, що в Ружинському районі. Сюди, в маєток Евеліни Ганської, у 1847-1850 рр. тричі приїздив великий французький письменник Оноре де Бальзак. Класик англійської літератури Джозеф Конрад народився поблизу Бердичева. Родом з Коростишева Густав Олізар, польський поет і громадський діяч. Неодноразово бував у Житомирі і Юліуш Словацький. Угорський письменник Мате Залка визволяв Житомирщину від польських інтервентів під час громадянської війни./Files/images/іріерере.jpg

На карті сучасної літературної Житомирщини з’являються нові імена письменників, які допомагають виховувати естетичні смаки у дітей, любов до рідної землі, до слова, інші моральні цінності людини: Олексій Опанасюк, Євген Концевич, Вадим Крищенко, Ніна Комашня, Марія Павленко, Марія Пономаренко, Василь Ярмо люк, Михайло Пасічник.

Сонячний осінній день. У всіх учасників проекту піднесений настрій. Сьогодні – екскурсія в обласний літературний музей. Багатолюдна вулиця Київська в місті Житомирі. А ось і музей. Екскурсовод гостинно зустрічає учнів, розповідає, що з ініціативи обласної Спілки письменників України у 1990 році був створений літературний музей.

Окрема кімната музею присвячена життю та літературній творчості Бориса Тена. Слабочуючі діти дізнаються, що Микола Васильович народився в селі Дермань на Рівненщині. Стенди розповідають про перебування Бориса Тена на Далекому Сході, про роботу над перекладами «Іліади» та «Одіссеї» Гомера. На переклад кожної з поем Б.Тен поклав по десять років. Текст грецького оригіналу «Іліади» та «Одіссеї» було перезнято на плівку, і щодня письменник опрацьовував понад 12 рядків. На схилі літ Б.Тен зізнався: «Тільки з Гомером я провів понад 31 рік».

Екскурсія в музей російського письменника/Files/images/рвапа.jpg

Учасники проекту відвідали музей В.Г. Короленка, який народився м. Житомирі. Перед музеєм ростуть фруктові дерева, які посадили багато років тому. Влітку тут прохолодно і затишно.

Перед очима дітей постав звичайний будинок. А що ж за його дверима? Переступили поріг - наче потрапили в інший світ…

Слабочуючих дітей зустріла приємна літня жінка. Це - екскурсовод Наталія Михайлівна. Вона розповіла багато цікавого про життєвий і творчий шлях письменника, терпляче відповідала на всі запитання учнів.

Цікаво, що кожна кімната музею ознайомила учасників проекту з різними періодами життя Володимира Галактіоновича. Перша – розповідала про Житомир, про батьків Короленка, про роки навчання в гімназії. На стіні - сторінка з класного журналу майбутнього письменника. Він навчався на одні четвірки, тому що система оцінювання тоді була чотирибальною.

Дуже вразила діарама « Діти підземелля».( Цей твір учні читали у

5 класі.) Життя знедолених дітей не залишило байдужими жодного з присутніх.

Учні дізналися, що троюрідним братом письменника – гуманіста був перший президент Академії Наук України Володимир Вернадський.

В одній із кімнат музею є експонат, який розповідає про місця заслання В. Короленка.

Після першого заслання Короленко вступив до Петербурзького гірничого інституту, але у 1879 році був заарештований і висланий в Березівські Починки, а потім в Сибір.

У 1881 році, після вбивства царя Олександра II, за відмову присягти новому царю, письменника вислали в Якутію. По закінченні якутського заслання В.Г. Короленку дозволили оселитися у Нижньому Новгороді.

Останні роки життя класика пройшли у Полтаві, де оселилась його родина.

В музеї представлені книги В.Г. Короленка різних років видання. Після розповіді Наталії Михайлівни захотілось прочитати оповідання « Без мови».

Учасники проекту горді тим, що у їхньому місті народилась і жила така геніальна людина!

"Моя прекрасна українська мово , найкраща пісня в стоголосі трав..."/Files/images/івквнр6.jpg

Так називався усний журнал, який підготували мовознавці. Учасники проекту читали вірші про мову, відгадували загадки, складали прислів»я і приказки.

Поважаю всі на світі мови,

Але українську понад все люблю!

Бо такі задушевні і ніжні вимови

В жодній з них не відчуваю, не вловлю.

Вікторина «З історії рідної мови»

1. Із чим пов’язується сучасна українська мова?

2. Хто є основоположником нової української мови?

3. У якому році українська мова стала державною?

4. Назвіть останню дату видання українського правопису

5. Хто кого назвав батьком української мови?

6. Кому належать слова: «Як парость виноградної лози плекайте мову…»

Творча майстерня юних літературознавців

Зібраний матеріал про творчість письменників-земляків Житомирщини кожна клас-група опрацювала і систематизувала. В рамках проекту учні 5-12 класів презентували літературні газети.

Учасники проекту запросили на зустріч відомих письменниць Житомирщини Марію Павленко та Марію Пономаренко. Марія Антонівна прочитала слабочуючих свої вірші, загадала цікаві загадки, а Марія Григорівна розповіла про своє особисте життя та літературну творчість, відповіла на запитання дітей. Учениця 10 класу Сокірка Олександра вручила гостям серветки, вишиті своїми руками. М.Пономаренко подарувала учасникам проекту власноруч написані картини, а М. Павленко – літературні твори письменників Житомирщини./Files/images/півеаер.jpg

Марія Пономаренко — відома дитяча українська письменниця, член Національної Спілки письменників України, лауреат премії імені Наталі Забіли, автор понад ста книжок для дітей. У неї єдиної в Україні три авторських читанки: «Подарунок», «Жайвір» та «Усміхнений сонях». Проте в 63 роки Марія Пономаренко взяла в руки... пензлик, хоч до цього періоду малюванням взагалі не займалася.

Наш кореспондент газети «На хвилях шкільного життя» взяв у Марії Антонівни інтерн»ю.

Кор: Скажіть, будь-ласка, що спонукало Вас взятися за пензлика?

М.П.: Випадок. Прийшли ми з внучкою в студію «Арт-село», якою керує чудова художниця Олена Гузенко. Я побула на одному занятті, другому, а потім подумала: дай і собі спробую. І спробувала. З цього все і почалося. Тепер мені здається, що я через поезію для дітей все життя йшла саме до малярства.

Кор: Так. У Ваших творах відчувається дитячість...

М.П.: Це навіть не дитячість, а скоріше народність. Видно колись у роду були жінки, які з задоволенням розмальовували печі, стіни у хаті, двері. У нас, в Україні, споконвіку жінки були дуже творчими натурами. Та і зараз багато з нас носить у собі цілі скарби. Тільки треба випустити їх на волю і вони, мов казкові птиці вилетять у Божий світ...

Кор: Так як Ваші птахи...

М.П.: Мої птахи тільки починають жити. Я вважаю, що кожна квітка має свого птаха. І малюю... Калинових птахів, макових, ромашкових, бузкових і т.д. А як цікаво, коли ці птахи народжуються у квітках... Словом, для фантазії поле величезне!

Кор: Пані Маріє! Твори яких художників Ви найбільше шануєте?

М.П.: Розумієте, кожен художник~явище неповторне у всьому Всесвіті. І ніхто ніколи не займе його нішу. Ніхто! Навіть, яку досконалу копію не створив би. Та суть у тім, що ти вкладаєш у свою роботу. Від тебе повинна йти така енергетика, такий заряд духу, щоб хотілося жити і літати, як птах. Я дуже люблю роботи Катерини Білокур. То явище неповторне. Те, що дав Господь – найсильніше. Вражає фантазія Марії Примаченко. А які неповторні квіти у Параски Хоми… Словом, наша Україна багатюща на таланти . Візьміть хоча б петриківський розпис… Кожна робота – диво…

Кор.: А Ваші плани на майбутнє?

М.П.: Дав би Господь трохи ще ряст потоптати, то будуть і нові роботи. Адже квіти і птахи – то найбільше диво у Природі.

Кор.: І соняхи?

М.П.: Соняхи – то розмова особлива. То – символ України. І я

сподіваюсь, що наша країна буде такою ж світлою і сонячною.

З учнівського зошита…

Душевна розмова

Письменники… Їх ми бачимо лише на портретах. Кожен з нас щоразу вдивляється в знайомі риси обличчя. І уява малює характер, звички, душу, побаченої на портреті людини. Але нам дуже хотілося познайомитися з письменниками, які живуть серед нас і пишуть твори.

І ось бажання наше здійснилося. До нас завітали письменниці з Житомира Марія Антонівна Пономаренко і Марія Григорівна Павленко. Ми дивилися на них з цікавістю і, затамувавши подих, уважно слухали розповіді про їх особисте життя, літературну творчість. Діти дізналися, які книжки вони написали, про що в них розповідається. Зрозуміли, що письменники пишуть про те, що їх хвилює, що підказує їм серце. Це культурні, освічені люди, які відчувають красу рідного слова і вміло ним користуються.

Марія Антонівна прочитала нам свої дитячі вірші, загадувала цікаві загадки, а Марія Григорівна розповіла про своє особисте життя, прочитала вірші із збірки «Із жит прийшла», відповідала на запитання дітей.

Марія Антонівна подарувала нам свої написані картини, а Марія Павленко – творчі доробки письменників рідного краю. Саша Сокірка на згадку про зустріч вишила гостям власними руками серветки і вручила букети квітів.

Ми з радістю і бажанням будемо ходити в бібліотеку і читати твори письменників Житомирщини. Це допоможе нам збагатити свої знання про письменників-земляків. Про зустріч з цікавими людьми я розповім своїй мамі, татові, друзям, знайомим. Цю зустріч ми запам’ятаємо надовго.

Олександр Базько, учень 10 класу.

Зустріч з Борисом Теном

Вперше про Бориса Тена я почув у школі на уроках української літератури. Вчителька розповіла, що справжнє ім’я цієї людини – Микола Васильович Хомичевський, а псевдонім він узяв від найбільшої річки в Україні – Дніпра (грецька назва Борисфен).

А ще я дізнався про те, що за переклади «Одіссеї» та «Іліади» Гомера Микола Васильович удостоєний літературної премії імені М. Рильського. Збірочку віршів «Зоряні сади» написав уже в сімдесятирічному віці.

І ось ми в обласному літературному музеї. Одна з його кімнат присвячена життю і творчості Бориса Тена. Учні з цікавістю слухали розповідь екскурсовода про складне особисте життя і цікавий творчий шлях письменника, який усім серцем пригорнувся до Поліського краю, Житомирщини, хоч народився на Рівненщині. В моїй уяві постала ерудована і талановита людина, поліглот, який багато років свого життя перекладав твори античної літератури.

Усю енергію, усе буття Він вклав в жертовник мови золотої. Хоч вивчив їх багато за життя,

Але душа співала для одної.

З Борисом Теном в мову увійшла Якась ясна і неповторна сила. В цій постаті Вкраїна віднайшла Один з вітрів, що в мовні дме вітрила.

Дмитро Ренькас, учень 10 класу

Я люблю тебе, моя рідна мово!

Бог наділив нас однією з найчарівніших мов світу. Але дехто цурається своєї української мови, соромиться свого рідного слова, старається говорити російською мовою.

Звичайно, якщо людина знатиме і російську, і англійську, і французьку – це дуже добре. Але ж ми, слабочуючі, не можемо бути поліглотами, але свою рідну мову ми повинні знати, це наш обов’язок.

У моїй сім’ї з дитинства я чую українську мову. Зі своїми батьками я постійно спілкуюся нею. Мої бабуся, дідусь, мама, тато добре знають і шанують рідне слово, тому й мене навчили. Я не уявляю, як можна інакше ставитись до своєї мови, як можна її зневажати!

Коли я чую, що мої однолітки намагаються спілкуватися російською, а своєї не знають, мені хочеться звернутися до них словами відомого українського поета Дмитра Павличка:

Ти зрікся мови рідної, нема

Тепер у тебе роду, ні народу.

Нам треба відродити, зберегти, примножити й передати іншим поколінням наш безкоштовний скарб – рідну мову.

Козачок Катерина, учениця 10 класу

Бінарний урок з української та зарубіжної літератур

Вчителі:

- вчителька української літератури Яскевич Л.В.

- вчителька зарубіжної літератури Тищенко О.Я.

Тема уроку

Рідна мово, без тебе ніхто я,

мов на вітрі осінній листок…

(За творчістю Б.Тена та В.Короленка)

Мета

· сприяти осмисленню в слабочуючими школярами життєвих і творчих шляхів поета і перекладача Бориса Тена та російського письменника володимира Короленка;

· викликати у слабочуючих учнів інтерес до творчості письменників-земляків через заглиблення у зміст їх творів;

· пробуджувати любов до рідного слова і землі, бажання у дітей з особливими потребами спілкуватися словесною мовою, поповнювати свій словник загальновживаною лексикою.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрети Б.Тена та В.Короленка, збірка «Зоряні сади» Б.Тена; тексти оповідання «Без мови» В.Короленка, ілюстрації до творів, кросворд, картки, таблиці.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Мовна хвилинка

- Як називається наш рідний край?

- Назвіть відомих письменників, які живуть на Поліссі.

- Назвіть імена сучасних поетів-земляків Житомирщини.

• Виразне читання епіграфа

Мій рідний край!

О сива давнина!

Як мало ще про тебе знаю!

Та серцем всім минуле притяга,

Я вірю, що тебе пізнаю…

П.Суриков

• Словникова робота

• Робота над змістом епіграфа.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя

Існує така думка, що освіченою і вихованою є така людина, яка може розмовляти тією мовою, якою звернулася до неї інша людина. Звичайно, всі ми не можемо бути поліглотами, але свою рідну мову ми зобов’язані знати. Ви ведете предметні і побутові словнички, але часто чуємо від вас запитання: «А навіщо вони нам?», «Навіщо вчити так багато слів?», «Ми можемо обійтися і жестовою мовою». На ці запитання ви спробуєте дати відповіді у кінці уроку. А ми дізнаємось, чи переконали вас у потребі поповнювати словниковий запас, знати рідну мову.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

(Звучить мелодія)

Вчитель. Уважно прослухайте і скажіть, що постало у вашій уяві?

Учень: Я чую шум і плескіт води. Я уявляю собі річку. Світить сонечко. По річці пливе човен.

- Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро)

- Яка грецька назва цієї річки? (Борисфен)

Відгадавши кросворд і ребус, ви дізнаєтесь прізвища письменників творчість яких вивчатимемо на уроці.

1. Те, про що розповідається у літературному творі.

2. Висловлення, коротка цитата до твору.

3. Нові слова.

SHAPE \* MERGEFORMAT

Вчитель. Отже, про кого сьогодні йтиме мова на уроці?

Словник:

поліглот – людина, яка знає багато мов;

перекладач – людина, яка перекладає твори з однієї мови на іншу;

поет – творча людина, яка пише вірші;

доля – життєвий шлях людини;

репресія – гострі заходи, які засвоюються владою як форма переслідування за що-небудь.

ІУ. Оголошення теми і мети уроку

Вчитель

- Як ви розумієте тему уроку?

- Що ви знаєте про Бориса Тена?

- Якою, на вашу думку, буде мета уроку?

(Клас поділений на 2 групи: екскурсоводів і літературознавців)

Учні. Ми побували в музеї Б.Тена, перекладача і поета.

У. Виклад матеріалу

1. Слово надається «екскурсоводам».

Перший екскурсовод

В селі Дермань, що на Рівненщині, 9 грудня 1897 року в учительській сім»ї народився Борис Тен (Микола Васильович Хомичевський). Його батько був священиком. У 1912 році сім»я Хомичевських переїздить до Житомира. У 1922 році закінчив Микола Васильович Волинський інститут народної освіти. Був ініціатором створення в Житомирі Української автокефальної православної церкви. У 1923 році Микола Хомичевський був висвячений у сан протоієрея.

- Коли і де народився Микола Васильович Хомичевський?)

- Який псевдонім М.Хомичевського?

Другий екскурсовод

На початку 1930 року Всеукраїнський церковний собор ліквідував автокефальну православну церкву. Пройшла хвиля репресій. Миколу Хомичевcького було засуджено до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Але потім вирок було замінено засланням на Далекий Схід.

У червні 1931 року Микола Хомичевський одружується з Аполінарією Леонтіївною Ковальчук. Там же у них народжується син Василько. У 1936 році Миколу Хомичевського достроково звільняють від ув»язнення, а місцем проживання йому призначено містечко Лубни на Полтавщині. Війна розкидала сім»ю Хомичевських. Дружина жила в Житомирі, а Микола Васильович був на фронті.

У 1945 році дружина Миколи Хомичевського роздобула для свого чоловіка виклик із Житомирського педінституту про відозву з рядів Радянської Армії як колишнього викладача музики і співів у інституті. Поселилися Хомичевські на вулиці Кашперівській (зараз це вулиця Б.Тена у Житомирі).

- Що таке репресія?

Третій екскурсовод

1945 рік. Б.Тен працює завідуючим літературною частиною місцевого театру. У 1947 році Микола Васильович займає посаду інспектора обласного відділу у справах мистецтва та викладача музучилища. 1951 – 1955 р.р. Хомичевські працюють в інституті іноземних мов. А з 1955 р. – в педагогічному інституті імені Івана Яковича Франка.

У 1958 році подружжя переходить на постійну роботу до культосвітнього училища.

- Назвіть місця роботи Б.Тена.

2. Слово надається «літературознавцям».

Борис Тен займався поетичним перекладом, особливо шанував античну літературу. Перекладав Еврипіда, Софокла, Аристофана, Гомера, Шекспіра. Знав майже півтора десятка мов.

- Як називають людину, яка знає багато мов?

Виразне читання вірша вчителем.

Усю енергію, усе буття

Він вклав в жертовник мови золотої,

Хоч вивчив їх багато за життя,

Але душа співала до одної.

- До якої мови співала душа поета?

З Борисом Теном в мову увійшла

Якась ясна і неповторна сила.

В цій постаті Вкраїна віднайшла

Один з вітрів, що в мовні дме вітрила.

3. Знайомство із збіркою «Зоряні сади» Б.Тена.

(Демонстрація збірки, яка вийшла у 1970 році, коли Б.Тену виповнилось 70).

• Робота в групах

Дібрати якнайбільше слів, які асоціюються з цією назвою (асоціативний кущ).

дерева

ніч

кущі

листя

трава гілки

зорі

сади

небо місяць

Вчитель. Зоряні сади в розумінні поета – це духовні планети людей, морально чистих, осяяних дружбою, коханням, почуттям обов’язку перед своїми р

Кiлькiсть переглядiв: 70

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.