< НазадВперед >

"Основи морального здоров"я. "

Про авторів...

Ковтун Ігор Миколайович – вихователь Березівської спеціальної ЗОШ-інтернат для дітей зі зниженим слухом. Вихователь вищої категорії, вихователь-методист.

Має напрацьований передовий педагогічний досвід з таких тем: «Психолого-педагогічні дослідження дітей з вадами слуху», «Інтелектуальні ігри у виховному процесі», «З практики планування виховної роботи у групі дітей з вадами слуху», «Основи морально-етичного виховання дітей з вадами слуху».

Сладковська Ірина Михайлівна – вихователька Березівської спеціальної ЗОШ-інтернат для дітей зі зниженим слухом. Вихователька вищої категорії.

Має напрацьований передовий педагогічний досвід з таких тем: «Основи морально-етичного виховання дітей з вадами слуху», «Формування образу «Я» дитини зі зниженим слухом», володіє прийомами Вальдорфської педагогіки».

Дана авторська програма створена для роботи по розв’язанню таких нагальних проблем педагогічного процесу :

1. Проблема «кризи моральності» у сучасній дитячій та молодіжній субкультурах.

2. Проблема ефективності формування та розвитку духовного здоров’я дитини зі зниженим слухом.

3. Проблема функціонування у навчально-виховному закладі, дієвої системи гармонійного розвитку особистості дитини зі зниженим слухом.

Ключова парадигма програми.

В основу програми, що пропонується, покладено – наскрізне використання полісенсорних впливів та специфічних прийомів сурдопедагогіки на фоні збагаченого емоційного середовища, з метою формування у дітей зі зниженим слухом ментально-суб’єктивного відношення до світу, на прикладі: моральних цінностей, духовних максим та етичних норм. Це, на нашу думку, дасть змогу сформувати в структурі особистості дитини зі зниженим слухом основи духовного здоров’я, які ґрунтуються на вищезгаданих цінностях, нормах і максимах.

Результати

Очікується, що ця програма дасть змогу досягти таких цілей:

а) довготривалі

· створення та реалізації системи педагогічного впливу з розвитку духовного здоров’я;

· розробка адаптивних механізмів застосування педагогічних форм і методів, в умовах школи для дітей зі зниженим слухом ;

· підвищення рівня вихованості учнів;

· забезпечення вивищеного рівня духовного здоров’я дитини із вадами слуху;

· реалізація творчого потенціалу учнів і педагогів.

б) короткодіючі:

· актуалізація проблем ефективності роботи по формуванню духовного здоров’я школяра;

· вирішення конкретних завдань педагогічного процесу;

· розробка та апробація програми морально-духовного зростання особистості учня зі зниженим слухом;

· формування учнями власної світоглядної позиції;

· випробування себе у різних формах діяльності.

Вступ

Проблема збереження здоров’я людини – найнагальніша проблема сучасності, особливо у аспекті моральному, духовному. Адже на сучасному етапі розвитку української держави, дедалі гострішою, постає, якраз, криза моралі, духовності.

Формування духовності молодого покоління є пріоритетом сучасного виховання, тому що тільки духовна особистість має міцну опору у вигляді цінностей, які дають змогу почуватись комфортно у нестабільному світі.

Під духовністю ми розуміємо – внутрішній світ людини, її свідомість. Через народження, формування духовності кожен виробляє свою життєву позицію, формує світогляд, ставлення до себе, до навколишнього середовища, через духовність проявляються дії, вчинки, помисли. Це складний багатогранний процес, основою якого є прищеплення дитині гуманістичних якостей, системи світоглядних координат, вищих цілей і культури поведінки. У руслі цієї роботи передбачається облагородження життя й помислів дитини вищими смислами, зміни у її ставленні до національної і світової духовної культури, історії країни, мови, віри, пошуків ідеалу і змісту життя людей, довкілля.

Життєві реалії свідчать про тенденцію розриву між культурою, як широким соціальним явищем і культурою окремої особистості як її носія, що веде до знецінення духовних цінностей. Особливо небезпечним для соціального організму є стан аномії (процес цілковитої або часткової втрати цінностей). Це можна порівняти зі станом імунодефіциту в живому організмі, суспільство вразила епідемія «морального СНІДу».

Натомість, практика свідчить, що сучасний педагогічний процес не забезпечує на достатньому рівні виховання духовності школярів, що актуалізує розробку нових підходів у вихованні та навчанні.

«Знання і уміння взагалі, і у царині морального(духовного) виховання, зокрема, опосередковуються ставленням. Ставлення – це реальний зв’язок, який встановлює людина з об’єктами оточуючої дійсності у своїй свідомості. Це зв’язок особистісного „Я”: „Я – Я”, „Я – Ти ”, „ Я – природа ”, „ Я – суспільство ”. Показниками ставлення особистості є її якості. Якості містять у прихованому стані значуще для людей – цінність.».

Таку логічну послідовність вибудовує І.Д.Бех аргументуючи структуру курсу „ Етика ” для загальноосвітніх шкіл./Шкільний світ №15 2004/

Саме цінності є структурними елементами духовної сфери особистості. Їх формування є наріжним каменем виховної роботи взагалі, і у спеціальному навчально-виховному заході, особливо. Тому що, у глухих має місце певна обмеженість соціальної комунікації, по причині вади слуху. І у період становлення особистості, окрім сім’ї, особливу роль відіграє корекційно-адаптивний вплив навчально-виховного процесу.

Як кожна річ і явище проходить еволюцію, так і моральна сфера людини, основою, якої є людські цінності, має розгортатись за певною програмою.

Метою занять у межах пропонованої програми є створення умов для розвитку особистості учнів у сенсі „ Я – концепції ”, а саме її морально-етичний аспект. Або, екстраполюючись на поняття «здоров’я» – духовне здоров’я людини. Кожне заняття планується з таким розрахунком, що уміння, емоції, відчуття учнів стають підвалинами для формування цих же понять у подальшому, але на вивищеному рівні. І як результат – плекання духовної складової здоров’я, гармонізація моральної сфери особистості,

Досягнути цього результату неможливо без формування моральної свідомості. Що у свою чергу проходить у декілька етапів:

· практичне оволодіння нормами поведінки;

· вивчення моральних понять;

· застосування знань у діяльності.

Слід зазначити, що виховання моральної свідомості нерозривно пов’язані із рівнем мовного розвитку і мислення. І тут могутнім регулятором моральної поведінки є слово педагога. Завдяки цьому формується моральна свідомість, моральні рамки. Недарма, народна педагогіка часто звертається до внутрішнього світу людини апелюючи до її честі, совісті, сорому. Цим підкреслюється велике значення у моральному вихованні, формування своєрідної тріади: моральної поведінки, моральної свідомості, моральних почуттів.

Людина розвивається поступово, вікові особливості стають основою психічного і морального розвитку. Тому вся структура нашої програми, побудовано на певній періодизації, що дає змогу систематизувати зусилля педагогів.

Ми у своїй роботі використали синтетичну систему вікового поділу. За цією градацією виділено такі змістовні блоки:

1. „ Я і моє тіло ” – вік 3 - 7 років.

2. „ Я і природа ” – вік 7 - 11 років.

3. „ Я і однолітки ” – вік 11 - 14 років.

4. „ Я і суспільство ” – вік 14 - 16 років.

5. „ Я і Всесвіт ” – вік 16 - 20 років.

Відповідно до такого поділу були обрані групи педагогічного впливу, які фактично збіглись із шкільними класами :

v дошкільне відділення,

v молодші класи,

v підлітки(5-8 класи),

v старші підлітки(9-10 класи),

v юнацький вік(11-12 класи).

Науково-методичною основою такого поділу стало ознайомлення зі спадщиною видатних педагогів і психологів: Гіппократа, Л.Виготського, Д.Ельконіна, Е. Еріксона, М.Максимова, І.Беха.

Натомість, ще давні мислителі ділили життя людини на віки чи цикли. У Гіппократа наприклад, по сім років, у інших дев’ять.

Підставами для визначення етапів становлення особистості можуть бути:

· провідний вид діяльності: гра, навчання, праця ... (Л.Виготський)

· основні психологічні новоутворення: ходіння, мовлення, довільна регуляція діяльності...(Д.Ельконін);

· головні завдання певного періоду життя: 16 років – „ виривання коренів ”, 23 роки – „ план на все життя ”, 37 – „ усвідомлення середини життя ”(G.Sheehy, М.Максимов, 1986, 1987);

· основні надбання в плані соціального розвитку особистості, які з’явились в процесі розв’язання „ фазоспецифічних ” психосоціальних криз(Erikson, 1982).

Крім того, авторитетним джерелом подібного підходу може слугувати, згадана вище, структура проекту програми курсу „ Етика ”(автор І.Д.Бех).

Цікавою новацією є роботи Н.Є.Щуркової, де розкриваються поділ всього

змісту виховання на окремі цінностні блоки.

ЮНІСТЬ

РАННЯ

ЮНІСТЬ

СТАРШИЙ

ПІДЛІТОК

«Я» І ЖИТТЯ

МОЛОДШИЙ ОБРАЗ

ПІДЛІТОК ЖИТТЯ

МОЛОДШИЙ СУСПІЛЬСТВО

ШКІЛЬНИЙ ВІК

ПЕРШОкласник ЛЮДИНа

СОЦІАЛЬНА

НОРМА

ПРИРОДА

І ЖИВЕ

Основа вікових модифікацій програми виховання (за Н.Є.Щурковою)

Особливості роботи із учнями у яких є вади слуху, переконали нас – абстрактні поняття, до яких відносяться і моральні цінності, надзвичайно складні для розуміння цими дітьми. На думку психологів(Т.В.Розанова, Ж.І.Жир), діти зі зниженим слухом звертають увагу, головним чином, на зовнішню сторону об’єкта. Він сприймається на емоційному, недостатньо осмисленому рівні, тому необхідно спеціальна робота по формуванню у школярів уміння сприймати будь-який об’єкт зовнішнього світу, як частину світу невидимого, духовного, аналізувати його не лише фізичну сторону. Цьому сприяє використання засобів художньо-образної діяльності. Думка виражена у художній формі глибше вражає, стає зрозумілішою, легше і на довший час запам’ятовується. Цікавий досвід у цій галузі має вальдорфська педагогіка.

Очевидно, тому, методологічною основою роботи з розвитку духовності дитини із вадами слуху стало синтетичне вчення, засноване на особистісно орієнтованій парадигмі виховання і принципах вальдорфської педагогіки. Саме з надр цієї виховної технології взяте поняття про триєдність „ звук – образ – слово ”.

* 1860 року Жан Далькроз поставив завдання про відновлення триєдності: музики – образу – слова, у педагогічному процесі, як засобу формування гармонійно розвинутої особистості. На відчутті триєдності (звук-образ-слово) базується вальдорфська педагогіка, засновником якої був учень Далькроза, Рудольф Штайнер.

Якщо в молодшому шкільному віці діти працюють по схемі : „ звук – образ – слово ”, то у старшому ми використовуємо зворотний шлях: „ слово – образ – звук ”. Звук зазнає при цьому якісної трансформації: це вже не простий звук(коливання повітря), а гармонійний звук – основа музики. Діти читають текст, інтерпретують його у систему словесних образів, ретранслюють їх у образотворчій діяльності, демонструють свої відчуття за допомогою рухів, музичних звуків, емоцій.

Саме триєдність „ звук – образ – слово ” бачиться головним інструментом у роботі над формуванням духовності дітей зі зниженим слухом.

*Число три ... Це число завжди вважалось чарівним . У народних казках розповідається про трьох богатирів,трьох синів, про три бажання та про три завдання, які виконуються героями, про три дороги...

Така повага до числа три невипадкова. Наші далекі пращури були переконані, що трійка відображає триєдність сили, яка створила світ і життя в ньому:

Вогонь – вода – життя, батько – мати – дитя, світло – слово – любов, мудрість – краса – розум.

При розробці і проведенні занять були враховані особливості психічного розвитку дітей зі зниженим слухом. І, звичайно, вся робота проводилась у чіткому зв’язку із досягненнями вікової психології і фізіології.

Програма базується на сучасній особистісно орієнтованій парадигмі виховання, розробленій академіком АПН України Іваном Дмитровичем Бехом.

При роботі над проектом використано:

· Закон України «Про освіту»;

· Конвенція про права дитини;

· Національна програма «Діти України»;

· Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя»;

· Концепція національного виховання дітей і молоді у національній системі освіти;

· матеріали співробітників Інституту проблем виховання АПН України: Н.Ганнусенко, К.Чорної, К.Журби;

· праці педагогів – Акбашева Т.Ф., О.Лопатіної, М.Скрєбцової; психологів Берна і Еріксона.

Основні підходи до планування і проведення занять :

· оригінальність;

· людино - і дитиноцентризм;

· діяльністний підхід(кожній діяльності притаманний моральний сенс);

· індивідуалізація і диференціація.

Алгоритм педагогічної діяльності у рамках програми.

Як, нам, розробникам, бачиться діяльність навчального закладу, у напрямку реалізації цієї програми?

Ø Структура програми, яка буде описана нижче, розрахована на три роки.

Ø Структурними одиницями програми є моральні поняття, розкриття яких, сприяє гармонізації моральної сфери особистості і формуванню духовної складової здоров’я учня.

Ø Оптимальною, бачиться робота над одним поняттям на протязі навчальної четверті.

Ø Завершальним етапом роботи над поняттям є загальношкільне заняття(свято).

Ø Координацію діяльності, під час роботи над поняттям, здійснює куратор-педагог або група кураторів-педагогів.

Ø Заняття в окремих вікових блоках обираються довільно, з використанням тих, що рекомендовані програмою.

Ø Матеріали окремих занять у різних вікових блоках використовуються кураторами загальношкільного заняття

Ø Матеріали окремих і фінального занять обговорюються, систематизуються і оформлюються у вигляді окремого друкованого видання

Ø В кінці кожного навчального року, за результатами діяльності проводиться семінар, де підводяться підсумки роботи і обговорюються плани на наступний навчальний рік.

При розробці структури програми, перед авторами стояла важка дилема. По-перше, духовно-моральна сфера особистості, досить специфічна і вкрай суб’єктивна область людської діяльності. З другої сторони, програма – це чіткий документ, у якому необхідно точно і лаконічно відобразити зміст педагогічного впливу на особистість школяра. Тому, ми підійшли до вибору понять, дуже відповідально. Проаналізувавши близько п’ятдесяти різноманітних понять, максим, рис особистості, тощо, автори зупинили свій вибір на таких дванадцяти. Пояснимо логіку вибору подібних чотирьохелементних блоків.

Перша четвірка

Любов, Дружба, Доброта, Радість-Щастя.

Ці поняття у житті людини займають найважливіше місце. Доведено, що люди хворіють, у більшості випадків, не через соматичні ураження, а через негативний настрій нервової системи. Отже, вирішили ми, програма по формуванню морального здоров’я, мусить починатись із основних понять. Цими поняттями ми вибрали, вищезгадані чотири. Крім того, практика виховання у навчальних закладах свідчить про достатній рівень володіння педагогами прийомами морального виховання, саме прикладно до цих понять. Ще одним фактором такого вибору, стали діагностичні дослідження психологічної служби школи, які свідчать про прерогативне місце цих понять у виборах життєвих пріоритетів школярів зі зниженим слухом. Цим, вони, ні в чому не суперечать і чуючим дітям. Врешті гуманістично спрямована школа, а про таку йдеться у всіх програмних документах, що до освіти, це – школа – Любові, Дружби, Доброти, Радості і Щастя.

Другу четвірку склали риси особистості, може, і не дуже затребувані у сучасному суспільстві, але без яких, серйозно, вважати людину, морально здоровою – важко. Це – Сміливість і Мужність, Гордість, Шляхетність, Чесність.

Зголосись, шановний колего, що і нам самим, цих рис, частенько не вистачає у повсякденному житті. То, може, наші вихованці завдяки таким чеснотам, стануть кращими і, врешті, світ цей зроблять кращим. Крім того, на нашу думку, існує велике поле виховної діяльності, саме при роботі із цими поняттями. Все життя дітей наповнене моментами, коли перед молодою людиною постають питання: вчинку, правди, зради, тощо. Єдине, на що хотілося б звернути увагу, на недопустимість у розробці і проведенні занять, по цим темам, фальші, награності, глупоти.

Закінчити роботу у руслі цієї програми ми пропонуємо прикладним курсом, який включає в себе також чотири елементи –

Християнські заповіді, Музика, Майстерність, Совість.

Ці поняття і сфери людської діяльності, дають змогу впровадити набутки попередніх завдань, сказати б, у практичному плані. Єдине, що вибивається із логічного ланцюга це – совість. Але ми залишили це поняття, як найскладніше, етапне і підсумкове. Про це дещо згодом.

Зважаючи на те, що у школі є курс християнської етики і значна кількість школярів не є атеїстами, ми вважаємо за доцільне розглянути теологічну сторону формування моральної складової здоров’я. адже, слава Богу, пройшли ті часи, коли формулу «Релігія –опіум для народу» сприймали з наркотичної сторони. Адже відомо, що Маркс,розглядав цей вислів, із … медичної сторони. У ХІХ сторіччі, опіум, та опіати, широко вживались у медичній практиці, як знеболююче. Ось і Маркс розглядав релігію, як засіб для тамування «болів народу». У наші скрутні часи, саме релігія, може стати тією розрадою, яка допоможе знайти моральну опору.

Як говорив Конфуцій «… музика, а хіба під цим розуміють лише дзвони і барабани? Ні,музика це – гармонія.» І справді, повне розкриття триєдності «звук – образ – слово», неможливе без залучення музики. І хоча це надзвичайно важко дітям із зниженим слухом, ми намагатимемось. Ну і, звичайно, майстерність. Все-таки модель випускника школи описує компетентну особистість, здатну заробити «шматок хліба» власними руками.

Повернемось тепер до поняття совість. Мабуть, найсуб’єктивніше поняття етики, філософії та й особистого життя пересічного громадянина. Проте ми зважились взятись за розробку цього поняття. Тому що, мабуть, справедливо вважаємо, що рівень морального здоров’я як окремої особи, так і нації в цілому, визначається саме рівнем совістливості цих людей.

Розпочати роботу по програмі пропонуємо з теми «Любов», адже саме з любові починається життя і саме любов підтримує людину у житті. Крім того, ця тема знайома дітям, адже їх із самого початку оточує любов їхніх батьків. А пізнання навколишнього світу супроводжується емоційним сприйняттям, природи, у підлітків на етапі статевого дозрівання, питання любові також на головних ролях.

Важливою максимою існування людини, її морального здоров’я, є стан її міжособистісних стосунків із іншими людьми. Життя дитини, стан її моральної сфери, багато в чому залежить від товариських стосунків, приязного ставлення до колективу і колективу до особи. Тому вважаємо за необхідне, продовжити навчальний рік роботою над темою «Дружба».

Дуже важко описати доброту. Під час занять із своєю виховною групою, один із авторів проекту, поставив дітям запитання – «Яка вона добра людина?». У дітей стався ступор. Замислившись, вихователь також знітився. Адже описати доброту, так само важко, як і інші чесноти. Діти, врешті-решт, у більшості відповідей, дійшли висновку, що добра людина – це гарна людина, красива. Погодимось із цим і ми. Адже робити добро – це так гарно.

Чому ми об’єднали ці два поняття? Нам уявляється, що одне без іншого, просто не буває. Ці два поняття взаємопов’язані у житті людини. І розділяти їх при формуванні морального здоров’я людини було б недоцільним.

На цій мажорній темі варто закінчити перший рік роботи у програмі

– застаріле, маловживане слово. Воно відійшло у минуле, разом із інститутами шляхетних дівчат, панами офіцерами і справжньою інтелігенцією. Чи не варто повернутись до цього поняття? Може тоді, знову, жінка стане жінкою, матір’ю, панянкою. А чоловік – чоловіком, захисником, людиною з моральним стрижнем.

«Смілива людина» – говоримо ми, все рідше і рідше. Чи замислювались ви над цим? Може, проблема у тому, що часи сміливих і мужніх пройшли, настали часи пристосуванців і хитрунів? Страх, як метод впливу, як спосіб емоційної розрядки, ось – панівний інструмент формування сучасної особистості. А моральність народжується із страху зробити, щось негідне, не гарне, не чисте.

Найважче у житті людини, бути чесним. І разом з тим говорити правду, легко, приємно, велично. Нам скажуть: хто ж знає всю правду, і чи є істинна правда, абсолютна? Можливо ці люди будуть праві, праві по своєму. На нашу думку: …правда – це сила, але не груба фізична, руйнуюча сила. А сила добра, очищаюча, яка несе в собі мудрість, щедрість, і відповідальність. Адже ти, говорячи правду, береш на себе велику відповідальність за свої слова і за людину, якій ти ці слова сказав.